послухай

Місто Антеп складається не лише зі смачної їжі та археологічних багатств. Іноді можна почути приховану історію міста в народній пісні-тюркю, звуках ударів молотків майстрів або дзюрчанні річки Євфрат, яка оточує місто.

Якщо існує щось настільки ж приємне, як їжа у всіх містах Месопотамського регіону, то це музика. Окрім смаку, який залишають смачні страви, музика та народні пісні-тюркю є невідмінними «смаками» культурного життя міста. Адже ансамблі, що грають музику, забезпечують єдність почуттів, думок і духу серед земляків, а також допомагають передавати новому поколінню такі культурні елементи, як традиції, звичаї та манери.

Відносини майстер-підмайстер в галузі музики в ансамблях Мешк додають барв та смаку життя ремесленій галузі. Учень буде вносити мелодію старовинної симфонії в свої витвори, вдаряючи по міді тонко та ніжно, як його навчив його вчитель-майстер, аж поки одного разу він не розповість про цю мелодію вже своєму учневі...

З давніх-давен лунають голоси, які видає вуличний торговець брязканням своїх товарів або породжені тишею замку, що підноситься над водою...

Музичні вечори Ґазіантепу «Мешк геджелері»

Під час музичних вечорів «мешк геджелері», які активно проводились в 1925-1970 роки, замість народних пісень здебільшого виконувалась турецька класична музика або музика-макам. Хоча значення музичних вечорів «мешк геджелері» у міській культурі з часом ослабло, все ще існують заклади, де сьогодні в Ґазіантепі проводяться традиційні вечори «мешк геджелері».

Румкале

Румкале, диво природи та людини, побудоване на схилах, що круто піднімаються з берегів річки Євфрат, має вигляд півострова, оточеного з трьох сторін озером дамби. Фортеця Румкале, з якої відкривається панорама на Месопотамію над крутими скелями, на яких вона була побудована, в чаруючій тиші розповідає нам різні історії.

Подейкують, що святий Іоанн, один з апостолів Ісуса Христа, саме тут написав і сховав копію Біблії і свої рукописи. Крім того, у 12 столітті поет Азіз Нерсес проводив тут зустрічі з імператорськими послами з метою об’єднання сект. З цих причин Румкале це територія, яка вважається священною для християн, тому її часто відвідують.

Ринок мідників

Ринок мідників (бакирджилар чаршиси), з якого протягом чотирьох століть лунають звуки молотків, переносить своїх відвідувачів в іншу епоху зі своїми покритими деревом крамницями та вимощеними камінням вулицями. Ринок насправді є комплексом ринків, де багато майстрів виготовляють вироби ручної праці. Мідне мистецтво, яке дало свою назву ринку, продовжує своє існування і сьогодні, оскільки вироби з міді все ще займають важливе місце в міській культурі, особливо на кухні. Вироби з міді також є дуже популярним сувеніром серед туристів та жителів Антепу.

Однак магія Ринку мідників - ані в традиційних покупках туристів, ані в блиску міді. Атмосфера створюється ударами молотка, яким майстри уміло стукають по металу, щоб створити неймовірної краси вироби в своїх відкритих з самого ранку майстернях. Джерело натхнення секретів майстерності, що протягом століть передаються від майстра учню, у нескінченному циклі “від людині — міді” та “від міді — людині”. Незважаючи на те, що тут немає жодного диригента оркестру, майстри мідної справи знають, на які клавіші ударяти сильніше, а на які – ніжніше, та як своїми досвідченими рухами перетворити цей витончений мідний матеріал у неймовірний витвір.