подивись

Ґазіантеп це стародавнє місто, прикрашене культурними, релігійними та гастрономічними слідами 6000-річної історії. Розташоване на перехресті торгових шляхів та цивілізацій, місто збагачувалося та залишалося привабливим у всі часи.

Ці землі, на яких було розташовано багато важливих міст-держав, також приймали незліченну кількість релігій – від язичницьких культів до монотеїзму. Коли кожна цивілізація залишила власну культурну спадщину на додаток до попередньої, з’явився чудовий «історичний смак», подібний до шарів тіста, з яких складається баклава. Цей неймовірний смак можна відчути в мозаїках, скульптурах та рельєфах, виконаних майстрами регіону.

Жителі Антепа окрім цих видимих об’єктів культури та мистецтва, також надавали великого значення «підземному життю». Вони побудували Храм Мітраса, найбільший підземний храм в світі, а також в якості рішення регіональних проблем, спорудили рідкісну систему підземних вод «Кастель».

Якщо вас цікавлять видимі та невидимі скарби Антепа, відвідайте та дізнайтесь таємниці цього загадкового міста!

Античне місто Зевгма

Місто Зевгма з його будинками з видом на Євфрат, річковою торгівлею та активним соціальним життям привертало неабияку увагу як одне з найбільших і густонаселених міст римського періоду. Купці, полководці та заможні люди, які оселилися в Зевгмі, побудували на мальовничих землях безліч вілл. Майстри та митці, використовуючи кольорові камені, видобуті з річки Євфрат, прикрашали підлоги цих вілл мозаїками з міфологічними сюжетами та геометричними фігурами античного періоду, а стіни оздоблювали фресками.

На відміну від інших античних міст, вапняк, видобутий з кар'єрів, що знаходяться дуже близько до міста, часто використовувався в об’єктах мистецтва, знайдених в Зевгмі, і примітною особливістю є те, що отримані архітектурні елементи також виготовлялися в цьому регіоні. З цієї причини завезені матеріали використовувалися в Зевгмі в дуже обмеженій кількості.

Місто Зевгма привертає увагу світу унікальними мозаїками із зображеннями міфологічних грецьких богів, які були знайдені на підлогах басейнів та їдалень, а також фресками на стінах будинків та великою кількістю, у порівнянні з іншими античними містами, печаток-булла (близько 100 тисяч відбитків печаток-булла).

У більшості вілл з мозаїками в місті розкопки було завершено, а відновлені об’єкти були перенесені до Музею мозаїки Зевгми. Ті роботи, які не вдалося врятувати, були затоплені дамбою Біреджік. Вілли, розташовані у верхній частині міста, були взяті під охорону та відкриті для відвідувачів. У місті й досі тривають археологічні розкопки.

Музей мозаїки Зевгма

Музей мозаїки Зевгма - один з найбільших музеїв мозаїки в світі - має дуже багату за різноманітністю мотивів та кольорів колекцію мозаїки. Велика кількість тессер (мозаїчних каменів) на квадратний метр на площі приблизно 3000 м² виставленої мозаїки привертає неабияку увагу. Детальне перенесення на мозаїку архітектури, стилю життя, рослинних та тваринних мотивів того періоду за допомогою тривимірних конструкцій та технічних елементів високого рівня зробили Зевгму одним із найважливіших музеїв світу.

Роботи в музеї розміщені відповідно до місця їх розташування в античному місті Зевгма - згідно вірувань, культури, архітектури та повсякденного середовища його тогочасних мешканців. Таким чином, біля входу розташовані мозаїки, що знаходилися найближче до річки Євфрат; мозаїки, що піднімаються до терас міста, розміщені почергово; а на другому поверсі експонуються мозаїки з тих місць, що знаходяться трохи нижче або вище нинішнього рівня води. Мозаїки, що належать римській лазні та представлені в підвальному приміщенні, це мозаїки, що були знайдені трохи нижче тіла дамби. На найнижчому поверсі Музею мозаїки Зевгма відвідувачі можуть побачити архітектуру лазні та її мозаїки, що розташовувалися на найнижчому рівні античного міста Зевгма.

Однією з найяскравіших знахідок, виставлених в Музеї мозаїки Зевгма, є бронзова скульптура бога війни Марса (Ареса). Крім того, тут експонується всесвітньо відома мозаїка «Циганка» (насправді вважається менадою).

Музей мозаїки Зевгма це не тільки комплекс, де експонуються мозаїки та проводяться конференції, але й важливий інститут мозаїки зі своїми обладнаними лабораторіями, просторими складськими приміщеннями, робочими кімнатами та майстернями, який може надавати всі види послуг з реставрації та консервації.

Археологічний музей

Археологічний музей Ґазіантеп, заснований Себахат Гьоюш, однією з перших жінок-археологів періоду Республіки, має цікаву та багату колекцію. Музей, демонструючи експонати від періоду нижнього палеоліту до сьогодення, переносить відвідувачів в історичну подорож у часі з минулого до наших днів. В 106 виставкових вітринах музею експозиція, яка починається з геологічного періоду скам’янілостей та гірських порід, закінчується витворами, що належать до епохи палеоліту, неоліту, халколіту, бронзового віку, а також хетських, хуррійських, перських, грецьких, римських, східноримських, ісламських та османських періодів.

Музей під відкритим небом Єсемек

Єсемек відомий як найбільший кам'яний кар'єр і майстерня скульптури на Близькому Сході між 14 століттям до н. е. та 7 століттям до н.е. Майстерня, де працювали місцеві жителі хурити, була введена в експлуатацію в другій половині II тисячоліття до нашої ери, коли регіон потрапив під владу хетів, за часів правління хетського короля Суппілуліуми I. Майстерня, яка зупинила свою діяльність під час міграції Народів моря у 1200 р. до н. е., знову почала функціонувати в період пізніх хетських королівств з 9 століття до н. е. У Новий період особливого значення набули хетські, сирійські, арамейські та ассирійські елементи мистецтва. Цей стиль, відомий як орієнталізм, сформував серцевину грецького мистецтва, впливаючи на егейські культури, які почали розвиватися на заході.

Наприкінці 7 століття до нашої ери ассирійці зупинили діяльність майстерні та перевезли майстрів до Ассирії. Після від’їзду майстрів в майстерні припинилась будь-яка робота, – саме з цього моменту час для Єсемека зупинився.

Кам’яний кар’єр та Майстерню скульптури Єсемек, яка була створена на площі 11 гектарів і, як вважається, експлуатувалась в значній мірі, можна побачити на прикладах від етапу розрізання каменів з кар’єру до підготовки ескізів та повного завершення створення скульптури. Кам’яний кар’єр та майстерня, діяльність яких тривала близько 500 років, є єдиним зразком, що зберігся до сьогодні і тому мають важливе значення. У цій майстерні, яка є унікальною школою скульптури, спочатку на поверхневій скелі відкривалися регулярні отвори або канали після того, як були визначені межі блоку, в ці отвори забивали сухі дерева, і коли деревина намокала та розширювалася, вона сприяла утворенню тріщини в скельній брилі та зрушувала її зі свого місця. Отримані базальтові блоки опускали вниз до робочої зони дерев’яними санами і відносили туди, де демонструвались ескізи скульптури. Тонка робота створення скульптур виконувалась в хетських містах, таких як Зінджірлі та Сакчаґьозю, де вони потім розміщувались. Незважаючи на технологічні та мистецькі розробки, які відбуваються сьогодні, створити майстерню, яка б займала площу такого розміру як в ті часи та забезпечити роботою таку кількість скульпторів, що працювали в майстерні, наразі не вдалося. Ця ситуація свідчить про значення, яке надавали мистецтву людські спільноти, що мешкали тут на той час.

Сьогодні в Музеї під відкритим небом переважна більшість робіт з майже 500 скульптур та ескізів ортостату, які були витягнуті з-під землі та експонуються в певному порядку, це леви-ворота – охоронці в’їзду в хетські міста. Монументальні сфінкси (крилатий лев з жіночою головою), людина-ведмідь, колісниця, гірські люди, сцени полювання – інші важливі витвори мистецтва, знайдені в майстерні.

Античне місто Каркамиш

Наймогутнішим з пізньохетських королівств було королівство Каркамиш, яке було засноване протягом 300 років після розпаду Хетської імперії на початку 12 століття до нашої ери. Каркамиш потрапив під вплив хетів, які захопили Алеппо та більшу частину Сирії у другій половині 17 століття до н.е. Після падіння хеттської імперії приблизно в 1195 році до н.е. Каркамиш став одним з найсильніших незалежних королівств в регіоні. В 717 році до н.е. місто було зруйноване ассирійцем Саргоном II. Після продовження заселення міста в елліністичний та римський періоди воно швидко втратило своє значення і було покинуте.

В результаті розкопок було знайдено багато нових ієрогліфічних лувійських написів, глиняних табличок, витончених левів на прогулянці, крилатого бика та рельєфні ортостати з козлом-биком, а також мозаїчні підлоги, що належать до І тисячоліття до нашої ери. Знову ж таки, знайдені тут рельєфи з зображеннями богині Кубаби та приймавших участь в параді на її честь солдатів; священиків; людей, що несли різних тварин; князів, озброєних довгими і прямими мечами; колісниць; різних істот; та тварин-охоронців, які в основному належать до пізньохетського періоду, проливають світло на спосіб життя, одяг та культуру початку першого тисячоліття до н.е. Сьогодні більшість рельєфів Каркамиш експонуються в музеї Анатолійських цивілізацій в Анкарі та Археологічному музей Ґазіантепа. Найближчим часом античне місто Каркамиш буде відкрито для відвідувачів як «Археопарк».

Античне місто Дюлюк та храм Мітри

Дюлюк, перше відоме поселення, що налічує близько 600000 років, розташоване на двох окремих ділянках – «Античному місті» та «Святині». Античне поселення знаходиться під землею на пагорбі Кебер та його околицях, що пролягають на північ від селища Дюлюк. Святиня розташована на пагорбі Дюлюк Баба, приблизно за 3 кілометри на північ від селища Дюлюк.

Під час наукових розкопок на пагорбі Кебер у Дюлюку були знайдені кременеві знаряддя, що належать до періоду раннього палеоліту, майстерні, де виготовляли ці знаряддя, а також «печеру Шаркли», яка використовувалась для укриття. В результаті аналізу цих знахідок, вважається, що Дюлюк є одним із найстаріших поселень у світі.

Дюлюк – важливе місце не лише з точки зору історії міста, але й для історії релігій. Тому що в ті часи Дюлюк став культовим центром вірувань Тешупа, Зевса і Юпітера Доліхена. Будучи батьківщиною римського бога Юпітера Доліхена та місцем вірувань Мітри, Дюлюк був відомим поза межами Комагенського царства.

Храм Мітри в Дюлюк – найбільший з підземних храмів Мітри в Анатолії.

В античному місті Дюлюк знаходиться велика кількість скельних камерних гробниць. Всередині гробниць розташовані саркофаги з релігійно-міфологічними рельєфами.

Місто Дюлюк продовжило зберігати свої позиції священного міста з архієпископським титулом, яке існувало ще з часів хетів, і у візантійський період. Коли Архієпископство переїхало до Зевгми у 7 столітті, місто втратило свій титул релігійного центру.

Античне місто Дюлюк і нинішнє селище Дюлюк надають відвідувачам можливість для цікавих екскурсій, де можна побачити як архітектурні, так і природні об’єкти, занурившись в глибину історії з її традиційними кам’яними будинками, історичною мечеттю, скельними гробницями та церквами.

Курган Тільмен

В результаті розкопок, які проводилися з 2003 року в Тільмені, одному з найвизначніших хетських міст після Хаттуши в Анатолії, це місце було перетворене на Археопарк. Знахідки з кургану демонструють зв'язок та взаємні стосунки стародавньої Месопотамії та сирійських культур з давньоанатолійськими культурами. В результаті проведених розкопок стало відомо, що в 4000 році до н.е. та в останній період 3000 року до н.е. на цьому місці існувало велике місто. На північному сході кургану розташовані 8-метрові, 17-ступінчасті круглі вежі, до яких можна дістатися за допомогою пандуса. Стіни фортеці, яка захищена двома рядами стін, зроблені з каміння неймовірних розмірів і ваги, що демонструє багатство тогочасного міста. Головні в'їзні ворота міста знаходяться на сході, а обидві сторони захищені воротами-левами.

Фортеця Ґазіантеп

Фортеця Ґазіантеп розташована на пагорбі в центрі міста та є одним з найкрасивіших прикладів фортець, які збереглися до наших днів в Туреччині. Немає точних відомостей про те, коли і ким була побудована фортеця Ґазіантеп. Відомо, що вона була заснована на кургані, який датується 6000 роками від сьогодення до періоду халколіту, а в 2-3 столітті до нашої ери на місці фортеці та в її околицях знаходилось невелике містечко з назвою «Фіван». Під час археологічних розкопок стало зрозумілим, що фортеця була побудована в якості римської сторожової башти, яку з часом розбудували. Нинішній вигляд фортеця набула в 6 столітті нашої ери за часів правління візантійського імператора Юстініана, також відомого як архітектор замків.

В результаті археологічних розкопок, проведених Археологічним музеєм Ґазіантепа, були знайдені хамам та мечеть, що належать до османського періоду. Наразі одна з галерей фортеці використовується як Музей оборони та Героїчна панорама Ґазіантепа.

Мечеть Куртулуш

Мечеть була спроектована в 1892 році архітектором Османського палацу Саркісом Бальяном, а побудована каменотесом Саркісом Ташчияном. Будівля, зведена як вірменська григоріанська церква, успішно поєднала кам'яну архітектуру регіону Антеп-Алеппо з полігональною системою куполів вірменської церковної архітектури. Дзвіницю церкви побудував в Бразилії вірменин на ім'я Хірант Кьошкерян, який мешкав за кордоном.

Ця споруда, яку деякий час також використовували як в'язницю, наразі служить однією з найбільших мечетей Ґазіантепа. Стара дзвіниця була перебудована на мінарет, та ще один мінарет був споруджений і доданий до будівлі. Тритонний церковний дзвін, виготовлений на замовлення, сьогодні зберігається в музеї Ґазіантепа.

Церква Святого Бедроса

Церква, яка за оцінками була побудована в 1723 році, була знайдена в 2005 році під час муніципальних дорожньо-будівельних робіт. Церква, яка була побудована в період католикоса Патріка Бедроса Крікора VIII з обрізаного каменю, прикрашена рожевим мармуром та базальтовим камінням, добре зберіглася до наших днів і служить культурним центром імені Омера Ерсоя.

Церква Кендірлі

Церква, яку почали будувати в 1860 році, в зв’язку з фінансовими труднощами вірмен-католиків Ґазіантепа під час її зведення, була добудована за підтримки короля Франції Наполеона III, французьких місіонерів та католицької громади. Було організовано комплексний збір коштів на відбудову церкви, яка згодом стала непридатною для використання. Стару будівлю церкви зруйнували, а будівництво нинішньої церкви розпочалося в 1898 році, зайняло два роки і в 1900 році церкву було урочисто відкрито. План церкви створений за зразком церкви Святого Франциска в Римі. Церковний план був надісланий з Ватикану з офіційної резиденції Папи римського. Наразі вона буде виконувати функції Анатолійсько-турецького інституту археології.

Синагога

Синагога, побудована в 1886 році для моління євреїв, які проживали в Ґазіантепі в османський період, після створення Держави Ізраїль у 1948 році та імміграції євреїв в цей регіон деякий час залишалася недіючою. В результаті реставраційних робіт синагога була відроджена, і сьогодні вона служить культурним центром.

Кастелі

Мешканці Ґазіантепа, де протягом літніх місяців температура коливається близько 40 градусів, збирали воду до певного центру (Субурджу) за допомогою каналів-ринв, які вони відкривали під землею, і з цього сточища здійснювали подачу води до міста. Це робилося з метою запобігання випаровуванню і без того невеликих запасів води. Будинки зводили на ринвах для задоволення потреб у воді, і з цих будинків викопували криниці-сточища. Ці криниці використовувались як для задоволення потреби у воді, так і для запобігання псуванню їжі влітку від спеки, яку підвішували на криницях.

Крім того, певні місця водних каналів, які проходили під мечеттю та до яких можна було спуститися 30-40 сходинками, називалися «Кастель» та формували широкі простори схожі на печери, всередині яких знаходились туалети, місця для купання, місця для відпочинку та абдеста, місця для прання білизни та вовни, а також молитовні зони для намаза (месджіт). Кастелі зберігали своє значення до того часу, поки будинки почали мати доступ до міської питної води в сучасному розумінні та до будівництва фонтанів. Оскільки ці споруди частково або повністю знаходилися під землею, вони не привертали особливої ​​уваги і не зазначалися в історії мистецтва.

Під час вашого візиту до Антепа ви можете відвідати замок Пішіріджі, який був побудований мамлюками в 13 столітті і наразі є найстарішим замком в Ґазіантепі, а також ви матимете можливість детально роздивитись ці унікальні архітектурні споруди, що входять до Тимчасового списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.