смакуй
Ґазіантеп
Культурна спадщина, що являється скарбом, який надійшов від людей, для яких протягом історії ці землі були домівкою, створила унікальну культурну структуру, що знайшла своє відображення в різноманітності страв Ґазіантепа.
6000-річна історія Ґазіантепа, статус Зевгми, як одного з найбільш густонаселених місць у світі 2200-2300 років тому та розташування міста на історичному Шовковому шляху та Дорозі спецій дозволили людям, які говорять на різних мовах, мають різні релігії та етнічне походження, відвідати місто та оселитися тут. Цей потік людей, збагативши місто своєю культурою, сприяв появі кухні Ґазіантепа.
Уважність у виборі інгредієнтів, що використовуються при виготовленні страв та десертів; майстерність, яка проявляється у попередній підготовці та приготуванні їжі; спеції, соуси та суміші, що використовуються для приготування страв, – всі ці знання, що передаються в спадщину від бабусь/дідусів до внуків, призвели до того, що традиційні страви Ґазіантепа набули неабиякої популярності.
Спеції, що використовуються у стравах Ґазіантепа, дуже різноманітні. Хаспір (шафран), м’ята, естрагон, кмин, фенхель, кориця – лише деякі з них. Крім того, в кухні Ґазіантепа існує сім видів інгредієнтів, які надають кислий смак: лимон, лимонна сіль, кислий сік з зеленого винограду-корук, сироп з коруку, приправа сумах, соус сумах, гранатовий соус. Свіжий часник та цибуля, що одночасно і корисні, і смачні, і підвищують апетит, також використовуються в приготуванні багатьох страв. Такі види фруктів, як айва, яблуко, слива, мигдаль, абрикос, фісташка також часто використовуються в стравах.
Кухня Ґазіантепа, в якій представлено близько 500 оригінальних страв, 35 із яких було зареєстровано, в 2015 році отримала нагороду «Місцева гастрономія та туризм» від Європейського проекту видатних напрямків (EDEN). Крім того, Ґазіантеп, який був включений до списку творчих міст ЮНЕСКО в 2015 році, почав брати участь у світовій гастрономічній літературі.
Щоб ближче познайомитися з культурою кухні Ґазіантепа, ви можете відвідати кулінарний музей Еміне Гьоюш та знайти там багато цікавої інформації. Ви також можете відвідати Міжнародний фестиваль «GastroAntep» та поспостерігати за майстер-класами, які проводять шеф-кухарі з мішленівськими зірками, використовуючи тільки місцеві продукти.
Баклава
Баклава, яка так глибоко ввійшла в наше життя, прикрашає його як витвір мистецтва. Адже, на думку антепських майстрів з приготування баклави, справжня баклава повинна апелювати до п’яти почуттів людини. Насамперед баклава повинна бути добре приготованою, пухкою, та своїм золотаво-жовтим кольором приковувати погляди; коли ви берете в руки шматочок баклави, він повинен бути легким, не обтяженим сиропом; баклава повинна мати аромат свіжих фісташок та топленого масла; коли ви надкушуєте шматочок баклави, ви повинні почути шелест тонкого тіста-юфки; і, нарешті, баклава повинна залишити неперевершений післясмак. Баклава, яка може успішно пройти всі ці етапи, насправді є витвором мистецтва, і кухар, який її приготував, доклав чимало зусиль, щоб створити цей шедевр.
Відвідавши музей Баклави в Антепі, ви можете дізнатись, як майстри баклави створюють цей витвір мистецтва, які етапи виготовлення він проходить, та секретні прийоми для створення цього шедевру, який є неперевершеним, як за зовнішнім виглядом, так і за смаком.
Антепська фісташка
Антепська фісташка, відома як один із найбільш особливих смаків регіону, також є символом Ґазіантепа з її 4000-5000-річною історією. Окрім споживання в звичайному вигляді, фісташка, яка використовується як смакова добавка в кондитерській та десертній (особливо в виготовленні баклави та шоколаду) промисловості і виробництві морозива, є джерелом енергії та має високу харчову цвннвсть.
Окрім того, що вона містить компоненти, які можуть задовольнити основні харчові потреби людського організму, антепська фісташка, яка позитивно впливає на фізіологію організму та метаболічні функції, вважається «функціональною їжею». 100 грамів антепської фісташки забезпечують 35% щоденної потреби організму в білках, вітаміні В1, фосфорі та значній частині потреб у жирах.
Антепська фісташка та фісташкові продукти харчування пропонуються скуштувати жителям Антепа та туристам в багатьох закладах. В Музеї фісташок, що знаходиться в місті, можна дізнатись про подорож антепської фісташки від гілки до столу.
Бейран
Найважливішими факторами приготування антепського Бейрану - місцевої страви з рису та м’яса, є техніка виготовлення та майстерність. М’ясо та кістки кісткового мозку готують на повільному вогні 10-12 годин, потім м’ясо розбирають на волокна. На мідну сковорідку викладають відварений рис, який може бути приправлений жиром або бути нежирним, і розібране на волокна м’ясо. Сковорідку ставлять на вогонь, додають м’ясний бульйон, червоний гострий перець пул-бібер та чорний перець, а також подрібнений часник. Після приготування сковорідку знімають з вогню і подають суп гарячим. Бейран в Антепі можна вживати в будь-який час доби, але переважно ним полюбляють смакувати на сніданок. Згідно із записами, перший заклад, де подавали Бейран, було відкрито в 1885 році на ринку-чарши в Ґазіантепі.
Оливкова олія
Колір оливкової олії Nizip, яка є невід'ємною частиною антепської кухні, змінюється від прозоро-зеленого до жовтого.
Лахмаджун
Лахмаджун готується шляхом викладання на тонко розкачане тісто суміші з м’ясного фаршу, петрушки, часнику, помідорів, зеленого і червоного перцю та різних спецій, після чого його готують в кам’яній печі.
Антепський лахмаджун, який часто вживають в щоденних трапезах, церемоніях, похоронах та пікніках в Ґазіантепі, відрізняється від інших лахмаджунів інгредієнтами, що використовуються для його приготування та подачею. У ґазіантепському лахмаджуні використовують фарш із баранини, часник, петрушку, перець та різні спеції. На відміну від інших видів лахмаджуну, він не містить цибулі. Крім того, його подають зі смаженими та очищеними від шкірки баклажанами.
Шербет із солодки
Шербет із солодки, який є невід'ємною частиною культури Ґазіантепа, рекомендується пити особливо влітку, у релігійно важливі дні та під час священного місяця Рамазан. Цей шербет, який не містить підсолоджувачів і складається з повністю натуральних інгредієнтів (волокна солодки, вода, порошок кориці, гвоздика та трояндова вода), виготовляється вдома деякими жителями Антепа, але також його часто можна купити у продавців, які блукають вулицями міста, одягнені в традиційний одяг і носять на спині великий «глечик зі шербетом». Продавці наливають солодковий шербет з глечика в склянку або чашу і продають його. Для того, щоб привернути увагу клієнтів і зробити так, щоб їх помітили, вони брязкають двома чашами, вдаряючи їх одна об одну.
В деякі релігійні часи солодкий шербет із солодки безкоштовно розливають на вулицях з побажаннями добра і називають його “себіль”. Той, хто хоче займатися благодійністю, розливаючи «себіль», дає продавцю солодкого напою гроші за шербет, та брязкаючи чашами, прогулюється по околицях і розливає напій.